П`ятниця, 16.11.2018, 07:43
Вітаю Вас Гість | RSS

Олександрівська ЗШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 113

Новини

Головна » Файли » Інформація для учнів

Дифтерія
27.02.2018, 12:35

Дифтерія - симптоми, причини, класифікація форм і видів захворювання, особливості діагностики та лікування

Дифтерія - це інфекційне захворювання, що провокується впливом специфічної бактерії, передача якої (зараження) здійснюється повітряно-крапельним шляхом. Дифтерія, симптоми якої полягають в активації запального процесу переважно в області носоглотки і ротоглотки, характеризується також супутніми проявами у вигляді загальної інтоксикації і низкою поразок, безпосереднім чином зачіпають видільну, нервову та серцево-судинну системи.

Загальний опис

Крім перерахованих варіантів ураження, дифтерія також може проявлятися у власній доброякісною формою, чого, відповідно, супроводжує ураження носа і відсутність виражених проявів, характерних для інтоксикації.

Запалення, актуальне для дифтерії, протікає в поєднанні з таким процесом, як поява фібринових плівок, що мають вигляд білого нальоту, і якщо мова йде, знову ж таки, не про доброякісною формою захворювання, то додатково проявляє себе загальна інтоксикація.

В якості збудника захворювання виділена паличка Лефлера. Особливість її полягає, насамперед, в значній мірі стійкості умов впливу з боку зовнішнього середовища. Так, стандартні умови визначають таку стійкість для збудника захворювання на строк не більше 15 діб, стійкість щодо впливу низьких температурних показників може становити близько 5 місяців, а ось стійкість при знаходженні у водному середовищі або в молоці становить близько трьох тижнів. Загибель протягом однієї хвилини досягається при кип'ятінні збудника або при його обробці за допомогою використання дезінфікуючого розчину (хлор).

Дифтерія: причини

В якості джерела поширення інфекції виступає хвора людина або носій токсигенного штаму зразка (в цьому випадку мається на увазі певний вид збудника, що провокує розвиток захворювання). У поширенні інфекції найбільша значущість визначена для хворих з виявленою у них дифтерією ротоглотки, в особливості, якщо мова йде про стертій формі перебігу захворювання або про атипової його формі. Значна небезпека визначена і для бактеріоносіїв, виділення збудника захворювання у яких відбувається через ротоглотку. В залежності від конкретної групи хворих, тривале носійство інфекції по частоті коливається в межах 13-29%. За рахунок безперервності, характерною для епідемічного процесу, носійство визначається як тривалий, причому навіть без можливості реєстрування загальної захворюваності.

Таким чином, в якості обумовлюють зараження факторів можна виділити наступні причини дифтерії:

  • порушення, пов'язані з профілактичною вакцинацією населення (даний фактор обумовлює найбільшу кількість спалахів епідемії дифтерії);
  • порушення, пов'язані з роботою імунної системою;
  • фактор відносної стійкості збудника до умов навколишнього середовища, за рахунок якої допускається тривале його виживання в ній, розмноження і міграція.

Особливості патогенезу дифтерії: як протікає захворювання?

В якості основних воріт для потрапляння в організм інфекції виступають слизові ротоглотки, дещо рідше - слизові оболонки гортані і носа. Також, як це було виділено вище, допускається можливість ураження вух, кон'юнктиви, шкіри і статевих органів. Токсигенними штамами бактерій виділяються ферменти і екзотоксин, за рахунок впливу яких згодом формуються вогнища запалення.

Особливості місцевого впливу, виробленого дифтерійним токсином, полягають у не коагуляційних некротичних процесах в епітелії, гіперемії судин (переповнення їх кров'ю в рамках певного органу чи ділянки тіла), а також у стазе крові (уповільнення струму крові і його зупинка) в капілярах і в підвищенні ступеня проникності стінок судин. Ексудат (насичена гематогенными і гистогенными клітинами і білком каламутна рідина, пропотевающая у вогнищі запалення кровоносних судин), в основу складу якого також входять макрофаги, лейкоцити, фібриноген і еритроцити, залишає межі нормального судинного русла. Надалі фібриноген, під впливом реакції на тлі контакту слизової оболонки з тромбопластином (належать до тканин, що зазнали некротизації), перетворюється у фібрин.

Далі фібрин, а точніше фібринова плівка, починає щільним чином зосереджуватися і фіксуватися на епітелії глотки та зіва. В цей період вона легко усувається зі слизовою на основі одношарового епітелію в бронхах, трахеї і гортані. Одночасно з цим легкий перебіг дифтерії може обмежитися лише розвитком звичайного катарального процесу, не супроводжується появою фібринозного нальоту.

Відбувається поширення дифтерійного екзотоксину по кровоносних судинах і лімфовузлів, що, в свою чергу, і визначає умови для розвитку інтоксикації з відповідною їй симптоматикою, а також умови для розвитку регіонарного лімфаденіту у поєднанні з набряком тканин, що знаходяться в безпосередньому оточенні ураженої середовища. Важкі випадки перебігу призводять до того, що набряк мигдаликів, піднебінних дужок і піднебінного язичка зумовлює розвиток набряків для всієї клітковини, зосередженої в області шиї, ступінь набряклості в даному випадку відповідає конкретній стадії перебігу захворювання.

Через процес токсинемії (стану, що супроводжується циркуляцією бактеріального екзотоксину по кровоносній системі з доставкою його до так званих клітин-мішеней) розвиваються запально-дегенеративні процеси та мікроциркуляторні порушення в умовах різних систем і органів (нервова і серцево-судинна системи, надниркові залози і нирки).

Дифтерія: симптоми

Тривалість інкубаційного періоду (тобто того періоду, який триває з моменту зараження до моменту прояву першої симптоматики, актуальною для захворювання) становить близько 2-10 днів. За ці дні в області вхідних воріт інфекції (дихальні шляхи, статеві органи, ротоглотка, шкіра або очі) відбувається проникнення в організм збудника дифтерії. Одночасно з цим при попаданні на клітини епітелію бактерії дифтерії починають провокувати роз'єднання клітин в тканинах, що забезпечується за рахунок пригнічення процесу синтезу в їх білкових фракціях (так звана «лінія першої захисту», саме вона піддається ураженню).

Паралельним чином відповідно до розглянутої нами вище картиною патогенезу дифтерії починає чинити відповідний вплив і екзотоксин, за рахунок якого убиваються тканини, розвивається набряк і з'являється межклеточная рідина (ексудат), яка згодом перетворюється у фібрин. Фібрин зовні проявляється у вигляді плівки жовтуватого кольору (нальоту), що покриває слизові.

Класифікація дифтерії визначає ряд форм цього захворювання, вони ж, у свою чергу, характеризуються власними особливостями перебігу. Дифтерія ротоглотки, а вона в списку значиться першої, діагностується найчастіше.

 

Категорія: Інформація для учнів | Додав: natali-37
Переглядів: 37 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Вхід на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2018