У житті кожного учня настає момент розставання зі своїми вчителями. Це свято для багатьох є тим кордоном, за яким учні стають дорослими людьми. Останній урок в школі, останній дзвінок, і ось довгожданий випускний. Випускний бал запам'ятовується на все життя. 

          В суботній вечір, 30 травня цього року, село Олександрівка де розташована Олександрівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів переливалося барвами квітів, святкового вбрання, добрих і щирих посмішок. Для 8 випускників нашої школи випускний бал поклав початок нового дорослого життя.

          Уся шкільна родина зібралася на традиційне свято випускного вечора, який з року в рік проводиться і сільському будинку культури. Саме на цьому місці проходить зустріч випускників минулих років.      

Одинадцятикласники поринули у спогади, мрії, сподівання, відчули радість, смуток та світлу печаль…

На Випускному вечорі лунали сучасні пісні, учні зворушливо читали вірші, танцювали останній шкільний танок.

          А потім світанкова зоря покликала їх у незвідані далі, різнобарв'я життя, для праці та радості. Напевно, неспроста з'явилася ця традиція. Адже саме на світанку, колишні учні йдуть у непередбачену доросле життя... І лише тільки вчителі, змахнувши сльозу – йдуть... Ідуть, щоб знову повернутися на це місце з групою нових випускників! До школи прийдуть нові діти. І вона, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставляти і випускати в життя.

Хвилюючим був цей день не лише у випускників. Не менше хвилювалися і їхні батьки. Відчували, як шалено б'ється серце, а то зовсім десь зникав його стукіт, бо у вирій життя полетять їх пташенята. Батьки вітали своїх дітей, яких зростили і за яких хвилювалися під час навчальних років.

Дорогі випускники! Запам'ятайте себе такими молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій і сподівань. І, якщо у дорослому житті у вас траплятимуться хвилини відчаю і розлуки, якщо доля буде несправедливою до вас, якщо зустрінуться на вашому шляху лихі люди, згадайте оце свято, своїх друзів дитинства і вам стане легше, ви відчуєте себе не такими самотніми.

          Не забувайте, що навчилися ви для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі своєї школи, котра дала вам путівку в життя.

          Саме такими словами проводжала у  самостійне життя своїх учнів класний керівник.