Заступником директора з
навчально-виховної роботи Кандейкіною М. Ю. та головою школи молодого вчителя
Бондаренко О. М. був проведений навчальний семінар для молодих спеціалістів,
присвячений темі "Основні принципи особистісно-орієнтованого навчання та їх
впровадження у практику роботи молодих спеціалістів». У сучасній освіті все
більшого поширення набуває термін "особистісно зорієнтоване навчання”. Учені й
педагоги-практики по-різному розуміють зміст цього терміну. Деякі педагоги бачать у
ньому реалізацію індивідуального підходу в навчанні через організацію і
презентацію навчального матеріалу різного рівня труднощів. Інші пов’язують його з інноваційними процесами
в освіті. Позиції, що впливають на впровадження даного підходу:
1. Особистісно
зорієнтоване навчання має забезпечити розвиток і саморозвиток особистості учня,
ґрунтуючись на виявлених індивідуальних особливостях його
як суб’єкта пізнання і предметної діяльності.
2.
Освітній процес особистісно зорієнтованого навчання дає кожному учневі на
підставі його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і
суб'єктивного досвіду можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній
діяльності, поведінці.
3.
Зміст освіти, його склад і засоби добираються і конструюються таким чином, щоб
учень мав можливість вибору предметного матеріалу (за об’ємом і формою).
4. Критеріальна
база особистісно зорієнтованого навчання враховує не тільки рівень досягнутих
знань, умінь, навичок, а й інформованість певного інтелекту (його властивостей,
якостей, прояву).
5.
Освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є важливим
засобом становлення духовних та інтелектуальних якостей учня, який виступає
основною ціллю сучасної освіти.
6.
Освіченість і навченість не тотожні за своєю природою і результатами.
Навченість через оволодіння змістом освіти забезпечує соціальну і професійну
адаптацію в суспільстві. Освіченість формує індивідуальне сприйняття світу,
можливість його творчого перетворення, широкого використання суб'єктивного
досвіду в інтерпретації та оцінці фактів, явищ, подій довкілля на підставі
особистісно значущих цінностей і внутрішніх установок.
7. Традиційне навчання вже не може бути провідним
у цілісному освітньому процесі. Значущими стають ті складові, які розвивають
індивідуальність учня, створюють усі необхідні умови для його саморозвитку,
самовираження.
8. Особистісно зорієнтоване навчання
будується на принципі варіативності, тобто визнання змісту, методів і форм
навчального процесу, вибір яких має здійснюватися вчителем-предметником з
урахуванням розвитку кожної дитини та її педагогічної підтримки в пізнавальному
процесі.
Сутність особистісно зорієнтованого
навчання полягає в тому, щоб:
- визначити
життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності,
інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім узгодити
зі змістом освіти;
- формувати
позитивну мотивацію до пізнавальної діяльності, самопізнання, самореалізації та
самовдосконалення в межах соціокультурних і моральних цінностей;
- "озброїти”
учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання та
іншими, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести
конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою та цивілізацією в
цілому.
Учень у рамках цього підходу - цінний
виробник не стільки суспільного, скільки індивідуального досвіду.
Отже, особистісно орієнтований підхід
характеризується визнанням індивідульності, самобутності, самоцінності кожної
дитини, її розвитку не як колективного суб’єкта, а як індивіда, наділеного своїм
неповторним суб′єктним досвідом. Основне завдання особистісноорієованої
педагогіки - розвиток здібностей учня. | 